CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
2 Сам. 19
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

2-а Самуїлова

Розділ 19

1 І затремтів цар, і вийшов на горі́шній по́верх брами, та й заплакав. А коли йшов, то так говорив: „Сину мій, Авесало́ме, сину мій! Сину мій, Авесаломе! О, якби я був помер замість тебе, Авесаломе! Сину мій, сину мій!“

2 А Йоаву донесено: „Ось цар плаче, і зачав жало́бу по Авесаломові“.

3 І того дня ця перемо́га обернулася на жало́бу для всього народу, бо того дня народ почув, що казали: „Засмутився цар за своїм сином!“

4 І прокрада́вся народ того дня, щоб увійти до міста, як прокрадається народ, засоро́млений своєю втечею з бо́ю.

5 А цар закрив своє обличчя. І голосив цар сильним голосом: „Сину мій, Авесаломе! Авесаломе, сину мій! Сину мій!“

6 І прийшов Йоав до дому царя, та й сказав: „Сьогодні ти засоро́мив обличчя всіх своїх рабів, які сьогодні врятували життя твоє, і життя синів твоїх та дочо́к твоїх, і життя жінок твоїх, і життя наложниць твоїх,

7 через те, що ти любиш тих, хто тебе нена́видить, і нена́видиш тих, хто тебе любить, бож сьогодні ти виявив, що нема в тебе вожді́в ані слуг. Бо сьогодні я знаю, що коли б Авесало́м був живий, а ми всі сьогодні були мертві, то тоді це було б любе в оча́х твоїх...

8 А тепер устань, і говори до серця свої́х рабів. Бо присяга́ю Господом, якщо ти не ви́йдеш, то цієї ночі ніхто не буде ночува́ти з тобою, і це буде тобі гірше за всяке зло, що прихо́дило на тебе від молодости твоєї аж дотепер!“

9 І цар устав та й засів у брамі, а всьому наро́дові доне́сли, говорячи: „Ось цар сидить у брамі!“ І посхо́дився ввесь народ перед царське́ обличчя, а Ізраїль повтікав кожен до своїх наметів.

10 І спереча́вся ввесь народ по всіх Ізраїлевих племе́нах, говорячи: „Цар урятував нас від руки всіх наших ворогів, він же врятував нас із руки филисти́млян, а тепер утік із кра́ю перед Авесаломом.

11 А Авесало́м, якого ми пома́зали були́ над собою, помер на війні. А тепер чого ви зволікаєте щоб вернути царя?“

12 І цар Давид послав до священиків, до Садока та до Евіятара, говорячи: „Говоріть так до Юдиних старши́х: Чого ви бу́дете останніми, щоб вернути царя до його дому? А слово всього Ізраїля прийшло вже до царя, до його дому.

13 Ви бра́ття мої, ви кість моя та тіло моє! І чого ви бу́дете останніми, щоб вернути царя?

14 А Амасі́ скажете: Чи ж ти не кість моя та не тіло моє? Нехай так зробить мені Бог, і нехай ще додасть, якщо ти не бу́деш у мене вожде́м ві́йська по всі дні замість Йоава“.

15 І прихилив він серце всіх Юдиних мужів, як одно́го чоловіка. І послали вони до царя: „Вернися ти та всі твої слу́ги!“

16 І вернувся цар, і прийшов аж до Йорда́ну, а Юда прийшов до Ґілґалу назу́стріч царе́ві, щоб перепрова́дити царя через Йордан.

17 А Шім'ї, Ґерин син, Веніяминівець, що з Бахуріму, поспішив і зійшов з Юдиними мужами на зу́стріч царя Давида.

18 І з ним було тисяча чоловіка з Веніямина, та Ціва, слуга Саулового дому, і п'ятнадцятеро синів його та двадцятеро його рабів із ним. І вони перейшли Йордан перед царем.

19 І перейшов поро́н, щоб перепрова́дити царськи́й дім та зробити, що було добре в оча́х його. А Шім'ї, Ґерин син, упав перед царем, як той перехо́див Йордан,

20 та й цареві сказав: „Нехай пан не порахує мені пере́ступу, і не пам'ятай, що раб твій провинився був того дня, коли мій пан цар вийшов був з Єрусалиму, — щоб цар не поклав це до серця свого!

21 Бо раб твій знає, що згрішив він, і ось я прийшов сьогодні з усього Йо́сипового дому перший, щоб вийти зустрі́ти мого пана царя“.

22 А Авіша́й, син Церуїн, відповів та й сказав: „Чи ж не буде забитий Шім'ї за те, що проклинав Господнього пома́занця?“

23 А Давид відказав: „Що́ вам до мене, сини Церуїні, що ви сьогодні стаєте мені за сатану́? Чи сьогодні буде забитий хто в Ізраїлі? Хіба ж я не знаю, що сьогодні я цар над Ізраїлем?“

24 А до Шім'ї цар сказав: „Не помреш!“ І заприсягну́в йому цар.

25 І зійшов спітка́ти царя й Мефіво́шет, онук Саулів. А він не оправля́в ніг своїх і не оправляв вуса свого, і не оправляв своєї одежі від дня, як цар вийшов, аж до дня, коли він вернувся з миром.

26 І сталося, коли прийшов він до Єрусалиму зустріти царя, то сказав йому цар: „Чому́ ти не пішов зо мною, Мефіво́шете?“

27 А той відказав: „Пане мій ца́рю, — раб мій обмани́в мене! Бо я, раб твій, сказав: осідлаю собі осла, і сяду на нього, та й поїду з царем, бо раб твій кульга́вий.

28 Та він очерни́в раба твого перед паном моїм царем. А мій пан цар, — немов Божий Ангол, тому зроби, що́ добре в оча́х твоїх!

29 Бож хіба ввесь дім батька мого не був вартий смерти перед моїм паном царем? Та ти вмістив раба свого серед їдців свого сто́лу. І яке ж я маю право ска́ржитися перед царем?“

30 І сказав йому цар: „По́що ти говориш іще оці свої слова? Я сказав: ти та Ціва поді́лите поле“.

31 І сказав Мефіво́шет до царя: „Нехай він ві́зьме навіть усе по тому, коли мій пан, цар прийшов із миром до дому свого́!“

32 А ґілеа́дянин Барзіллай зійшов з Роґеліму, і перейшов з царем Йордан, щоб прове́сти його за Йордан.

33 А Барзілла́й був дуже стари́й, віку восьмидесяти́ літ. І він годував царя, як той сидів був у Маханаїмі, бо він був дуже заможна люди́на.

34 І сказав цар до Барзіллая: „Перейди зо мною, і я буду годувати тебе при собі в Єрусалимі“.

35 І сказав Барзіллай до царя: „Скільки ще ча́су життя мого, що я піду́ з царем до Єрусалиму?

36 Я сьогодні віку восьмидесяти́ літ. Чи можу я розпізнавати між добрим та злим? Чи розкуштує твій раб, що́ буду їсти та що́ буду пити? Чи послухаю я ще голосу співакі́в та співа́чок? І по́що буде ще раб твій тягарем для свого пана царя?

37 Трохи пере́йде твій раб із царем за Йордан. І чого́ цар висві́дчує мені оце?

38 Нехай раб твій ве́рнеться, і нехай помре у своєму місті при гробі батька свого та своєї матері. А ось раб твій, син мій Кімган пере́йде з паном моїм, із царем, а ти зроби йому, що́ добре в оча́х твоїх“.

39 І сказав цар: „Кімга́н пере́йде зо мною, а я зроблю́ йому, що́ миле в оча́х твоїх. І все, що́ вибереш у мене, я зроблю́ тобі!“

40 І ввесь народ перейшов Йордан, перейшов і цар. І цар поцілував Барзілла́я, та й поблагословив його, і той вернувся на своє місце.

41 І перейшов цар до Ґілґалу, а з ним перейшов Кімган та ввесь Юдин народ, і вони перепрова́дили царя, а також перейшла́ половина Ізраїлевого наро́ду.

42 Аж ось усі ізра́їльтяни прийшли до царя. І сказали вони цареві: „Чому вкрали тебе наші браття, люди Юдині, і перепрова́дили царя та його дім через Йордан, та всіх Давидових людей з ним?

43 І відповіли́ всі Юдині люди Ізраїлеві: „Бо близьки́й цар до нас! І чого то запали́вся тобі гнів на цю річ? Чи справді з'їли ми що в царя? Чи теж справді він роздав нам які дару́нки?“

44 І відповіли́ ізра́їльтяни юдеям та й сказали: „Нас десять частин у царя, а також і в Давида ми ліпші від вас. Чому ж ви злегковажили нас? Хіба ж не нам було перше слово, щоб вернути царя?“ Але слово юдеїв було гостріше від слова ізра́їльтян.

Das zweite Buch Samuel

Kapitel 19

1 Da ward der König4428 traurig7264 und ging hin auf5927 den Saal im Tor8179 und weinete; und im Gehen3212 sprach559 er also: Mein Sohn1121 Absalom53, mein Sohn1121, mein Sohn1121 Absalom53! Wollte5414 GOtt, ich1058 müßte für dich sterben4191! O Absalom53, mein Sohn1121, mein Sohn1121!

2 Und es ward Joab3097 angesagt5046: Siehe, der König4428 weinet1058 und trägt Leid56 um Absalom53.

3 Und ward aus dem Siege des Tages3117 ein Leid60 unter dem ganzen Volk5971; denn das8085 Volk5971 hatte559 gehöret des Tages3117, daß sich der König4428 um seinen Sohn1121 bekümmerte6087.

4 Und das Volk5971 verstahl sich weg1589 an dem Tage3117, daß es nicht in die Stadt5892 kam935, wie sich ein Volk5971 verstiehlet, das zuschanden worden ist3637, wenn‘s im Streit4421 geflohen5127 ist.

5 Der König4428 aber hatte sein Angesicht6440 verhüllet und4428 schrie2199 laut1419: Ach, mein Sohn1121 Absalom53! Absalom53, mein Sohn1121, mein Sohn1121!

6 Joab3097 aber kam935 zum Könige4428 ins Haus1004 und sprach559: Du5315 hast heute3117 schamrot gemacht3001 alle6440 deine5315 Knechte5650, die heute3117 deine5315, deiner Söhne1121, deiner Töchter1323, deiner Weiber802 und deiner Kebsweiber6370 Seelen5315 errettet haben4422,

7 daß du liebhabest, die dich hassen8130, und hassest, die dich liebhaben157. Denn du lässest dich heute3117 merken3045, daß dir‘s nicht gelegen ist8130 an5046 den Hauptleuten8269 und Knechten5650. Denn ich merke heute3117 wohl, wenn3863 dir nur Absalom53 lebte2416, und wir heute3117 alle tot wären4191, das deuchte dich recht sein5869.

8 So mache dich nun auf6965 und gehe935 heraus und rede mit deinen Knechten5650 freundlich3820. Denn ich schwöre7650 dir bei dem HErrn3068: Wirst du nicht7451 herausgehen, es wird kein Mann376 an dir bleiben3885 diese Nacht3915 über. Das wird dir ärger sein denn alles Übel7489, das über dich kommen3318 ist1696 von3318 deiner Jugend5271 auf bis hieher.

9 Da machte sich3427 der König4428 auf6965 und setzte sich3427 ins Tor8179. Und man559 sagte5046 es allem Volk5971: Siehe, der König4428 sitzet im Tor8179. Da kam935 alles Volk5971 vor6440 den König4428. Aber Israel3478 war5127 geflohen, ein376 jeglicher in seine Hütte168.

10 Und es zankte sich alles Volk5971 in allen Stämmen7626 Israels3478 und sprachen559: Der König4428 hat uns4422 errettet5337 von der Hand3709 unserer Feinde341 und erlösete uns von der Philister6430 Hand3709 und hat müssen aus dem Lande776 fliehen1272 vor Absalom53.

11 So ist Absalom53 gestorben4191 im Streit4421, den wir über uns gesalbet hatten4886. Warum seid ihr nun so stille, daß ihr den König4428 nicht2790 wieder7725 holet7725?

12 Der König4428 aber sandte zu Zadok6659 und1732 Abjathar, den Priestern3548, und54 ließ7971 ihnen sagen559: Redet1696 mit den Ältesten2205 in Juda3063 und559 sprechet: Warum wollt ihr die letzten314 sein7725, den König4428 wieder7725 zu holen in sein Haus1004? (Denn die Rede1697 des ganzen Israel3478 war935 vor den König4428 kommen in sein Haus1004.)

13 Ihr seid meine Brüder251, mein Bein6106 und mein Fleisch1320; warum wollt ihr denn die letzten314 sein, den König4428 wieder7725 zu holen?

14 Und zu Amasa6021 sprechet: Bist du559 nicht3254 mein Bein6106 und mein Fleisch1320? GOtt430 tue6213 mir6440 dies und das, wo du nicht sollst sein Feldhauptmann8269 vor mir dein Leben lang3117 an Joabs3097 Statt8478.

15 Und er376 neigete das Herz3824 aller Männer Judas wie eines259 Mannes376. Und sie sandten7971 hin5186 zum Könige4428: Komm wieder7725, du und alle deine Knechte5650!

16 Also kam935 der König4428 wieder7725. Und da er an den Jordan3383 kam, waren935 die Männer Judas gen Gilgal1537 kommen5674, hinabzuziehen3212 dem Könige entgegen7125, daß sie den König über5674 den Jordan3383 führeten.

17 Und376 Simei8096, der Sohn1121 Geras1617, des Sohns Jeminis, der zu Bahurim980 wohnete, eilete und zog mit den Männern Judas hinab3381 dem Könige4428 David1732 entgegen7125.

18 Und waren tausend505 Mann376 mit ihm von Benjamin1145, dazu auch Ziba6717, der Knabe5288 aus dem Hause1004 Sauls7586 mit seinen fünfzehn6240 Söhnen1121 und zwanzig6242 Knechten5650, und fertigten sich durch den Jordan3383 vor6440 dem Könige4428 her.

19 Und6213 machten die Furt, daß sie6440 das Gesinde1004 des Königs4428 hinüberführeten und täten, was2896 ihm gefiele. Simei8096 aber, der Sohn1121 Geras1617, fiel vor5869 dem Könige4428 nieder5307, da er über5674 den Jordan3383 fuhr5674.

20 Und7760 sprach559 zum Könige4428: Mein Herr113, rechne2803 mir nicht zu die Missetat5771 und gedenke2142 nicht, daß dein Knecht5650 dich beleidigte5753 des Tages3117, da mein Herr113 König4428 aus3318 Jerusalem3389 ging, und der König4428 nehme es nicht zu Herzen3820;

21 denn dein Knecht5650 erkennet, daß ich3045 gesündiget habe2398. Und siehe, ich bin heute3117 der erste7223 kommen935 unter dem ganzen Hause1004 Josephs3130, daß ich meinem Herrn113 Könige4428 entgegen7125 herabzöge3381.

22 Aber Abisai52, der Sohn1121 Zerujas, antwortete6030 und sprach559: Und Simei8096 sollte darum nicht sterben4191, so er doch dem Gesalbten4899 des HErrn3068 geflucht hat7043?

23 David1732 aber sprach559: Was habe ich mit euch zu schaffen, ihr Kinder1121 Zerujas, daß ihr mir heute3117 wollt zum Satan7854 werden? Sollte heute3117 jemand sterben4191 in Israel3478? Meinest du, ich wisse3045 nicht, daß ich heute3117 ein376 König4428 bin worden über Israel3478?

24 Und der König4428 sprach559 zu Simei8096: Du sollst nicht sterben4191. Und der König4428 schwur7650 ihm.

25 Mephiboseth4648, der Sohn1121 Sauls7586, kam935 auch herab3381 dem Könige4428 entgegen7125. Und6213 er hatte6213 seine Füße7272 noch3212 seinen Bart8222 nicht3808 gereiniget und seine Kleider899 nicht gewaschen3526 von dem Tage3117 an, da der König4428 weggegangen war, bis an den Tag3117, da er mit Frieden7965 kam.

26 Da er nun gen Jerusalem3389 kam935, dem Könige4428 zu begegnen7125, sprach559 der König4428 zu ihm: Warum bist du nicht mit mir gezogen1980, Mephiboseth4648?

27 Und er sprach559: Mein Herr113 König4428, mein Knecht5650 hat mich betrogen7411. Denn dein Knecht5650 gedachte559, ich will einen Esel2543 satteln2280 und drauf reiten7392 und zum Könige4428 ziehen3212; denn dein Knecht5650 ist lahm6455.

28 Dazu hat er deinen Knecht5650 angegeben7270 vor5869 meinem Herrn113 Könige4428. Aber mein Herr113 König4428 ist wie2896 ein Engel4397 Gottes430; tue6213, was dir wohlgefällt.

29 Denn all meines Vaters1 Haus1004 ist nichts3808 gewesen denn Leute582 des Todes4194 vor meinem Herrn113 Könige4428; so hast3426 du deinen Knecht5650 gesetzt7896 unter die, so auf deinem Tisch7979 essen398. Was habe ich weiter Gerechtigkeit6666, oder weiter zu schreien2199 an den König4428?

30 Der König4428 sprach559 zu ihm: Was redest du noch weiter von deinem Dinge? Ich habe1696 es1697 gesagt559: Du und Ziba6717 teilet den Acker7704 miteinander.

31 Mephiboseth4648 sprach559 zum Könige4428: Er935 nehme es1004 auch gar dahin, nachdem310 mein Herr113 König4428 mit834 Frieden7965 heimkommen ist3947.

32 Und Barsillai1271, der Gileaditer1569, kam herab3381 von Roglim7274 und führete den König4428 über5674 den Jordan3383, daß er ihn im Jordan3383 geleitete7971.

33 Und Barsillai1271 war1121 fast alt2204, wohl achtzig8084 Jahre8141; der hatte den König4428 versorget, weil er zu3966 Mahanaim4266 war7871, denn er war1419 ein sehr3966 trefflicher Mann376.

34 Und der König4428 sprach559 zu Barsillai1271: Du sollst mit mir hinüberziehen5674, ich will dich versorgen3557 bei mir zu Jerusalem3389.

35 Aber Barsillai1271 sprach559 zum Könige4428: Was ist‘s noch3117, das ich zu leben2416 habe, daß ich mit dem Könige4428 sollte hinauf5927 gen Jerusalem3389 ziehen?

36 Ich bin heute3117 achtzig8084 Jahre8141 alt1121. Wie3045 sollte ich kennen, was834 gut2896 oder böse7451 ist, oder schmecken2938, was834 ich esse398 oder trinke8354, oder hören8085, was die Sänger7891 oder Sängerinnen singen6963? Warum sollte dein Knecht5650 meinen Herrn113 König4428 fürder beschweren4853?

37 Dein Knecht5650 soll ein wenig4592 gehen5674 mit dem Könige4428 über5674 den Jordan3383. Warum will mir der König4428 eine solche Vergeltung1578 tun1580?

38 Laß deinen Knecht5650 umkehren, daß ich sterbe4191 in5674 meiner Stadt5892 bei meines Vaters1 und meiner Mutter517 Grab6913. Siehe, da7725 ist dein Knecht5650 Chimeham, den laß mit meinem Herrn113 Könige4428 hinüberziehen und tue6213 ihm5869, was dir wohlgefällt.

39 Der König4428 sprach559: Chimeham soll mit mir hinüberziehen5674, und ich will ihm5869 tun6213, was dir wohlgefällt; auch alles, was du an mir erwählest977, will ich dir tun6213.

40 Und da alles Volk5971 über5674 den Jordan3383 war5674 gegangen und der König4428 auch, küssete der König4428 den Barsillai1271 und segnete1288 ihn; und er kehrete wieder7725 an seinen Ort4725.

41 Und der König4428 zog5674 hinüber5674 gen Gilgal1537, und Chimeham zog5674 mit ihm. Und alles Volk5971 Juda3063 hatte den König4428 hinübergeführet; aber des Volks5971 Israel3478 war5674 nur die Hälfte2677 da.

42 Und376 siehe, da kamen935 alle Männer582 Israels3478 zum Könige4428 und376 sprachen559 zu ihm: Warum haben dich unsere Brüder251, die Männer Judas, gestohlen1589 und4428 haben den König4428 und sein Haus1004 über5674 den Jordan3383 geführet und alle Männer Davids1732 mit ihm?

43 Da antworteten6030 die376 von Juda3063 denen von Israel3478: Der König4428 gehöret uns nahe7138 zu; was zürnet ihr2734 darum1697? Meinet ihr398, daß wir von dem376 Könige4428 Nahrung oder Geschenke5379 empfangen haben398?

44 So antworteten6030 dann die376 von3027 Israel3478 denen von Juda3063 und376 sprachen559: Wir haben zehnmal6235 mehr bei dem Könige4428, dazu auch bei David1732 denn ihr. Warum hast1697 du mich589 denn so gering geachtet7043, daß das1697 Unsere nicht das1697 erste7223 gewesen ist, unsern König4428 zu holen7725? Aber die376 von Juda3063 redeten härter7185 denn die376 von Israel3478.

2-а Самуїлова

Розділ 19

Das zweite Buch Samuel

Kapitel 19

1 І затремтів цар, і вийшов на горі́шній по́верх брами, та й заплакав. А коли йшов, то так говорив: „Сину мій, Авесало́ме, сину мій! Сину мій, Авесаломе! О, якби я був помер замість тебе, Авесаломе! Сину мій, сину мій!“

1 Da ward der König4428 traurig7264 und ging hin auf5927 den Saal im Tor8179 und weinete; und im Gehen3212 sprach559 er also: Mein Sohn1121 Absalom53, mein Sohn1121, mein Sohn1121 Absalom53! Wollte5414 GOtt, ich1058 müßte für dich sterben4191! O Absalom53, mein Sohn1121, mein Sohn1121!

2 А Йоаву донесено: „Ось цар плаче, і зачав жало́бу по Авесаломові“.

2 Und es ward Joab3097 angesagt5046: Siehe, der König4428 weinet1058 und trägt Leid56 um Absalom53.

3 І того дня ця перемо́га обернулася на жало́бу для всього народу, бо того дня народ почув, що казали: „Засмутився цар за своїм сином!“

3 Und ward aus dem Siege des Tages3117 ein Leid60 unter dem ganzen Volk5971; denn das8085 Volk5971 hatte559 gehöret des Tages3117, daß sich der König4428 um seinen Sohn1121 bekümmerte6087.

4 І прокрада́вся народ того дня, щоб увійти до міста, як прокрадається народ, засоро́млений своєю втечею з бо́ю.

4 Und das Volk5971 verstahl sich weg1589 an dem Tage3117, daß es nicht in die Stadt5892 kam935, wie sich ein Volk5971 verstiehlet, das zuschanden worden ist3637, wenn‘s im Streit4421 geflohen5127 ist.

5 А цар закрив своє обличчя. І голосив цар сильним голосом: „Сину мій, Авесаломе! Авесаломе, сину мій! Сину мій!“

5 Der König4428 aber hatte sein Angesicht6440 verhüllet und4428 schrie2199 laut1419: Ach, mein Sohn1121 Absalom53! Absalom53, mein Sohn1121, mein Sohn1121!

6 І прийшов Йоав до дому царя, та й сказав: „Сьогодні ти засоро́мив обличчя всіх своїх рабів, які сьогодні врятували життя твоє, і життя синів твоїх та дочо́к твоїх, і життя жінок твоїх, і життя наложниць твоїх,

6 Joab3097 aber kam935 zum Könige4428 ins Haus1004 und sprach559: Du5315 hast heute3117 schamrot gemacht3001 alle6440 deine5315 Knechte5650, die heute3117 deine5315, deiner Söhne1121, deiner Töchter1323, deiner Weiber802 und deiner Kebsweiber6370 Seelen5315 errettet haben4422,

7 через те, що ти любиш тих, хто тебе нена́видить, і нена́видиш тих, хто тебе любить, бож сьогодні ти виявив, що нема в тебе вожді́в ані слуг. Бо сьогодні я знаю, що коли б Авесало́м був живий, а ми всі сьогодні були мертві, то тоді це було б любе в оча́х твоїх...

7 daß du liebhabest, die dich hassen8130, und hassest, die dich liebhaben157. Denn du lässest dich heute3117 merken3045, daß dir‘s nicht gelegen ist8130 an5046 den Hauptleuten8269 und Knechten5650. Denn ich merke heute3117 wohl, wenn3863 dir nur Absalom53 lebte2416, und wir heute3117 alle tot wären4191, das deuchte dich recht sein5869.

8 А тепер устань, і говори до серця свої́х рабів. Бо присяга́ю Господом, якщо ти не ви́йдеш, то цієї ночі ніхто не буде ночува́ти з тобою, і це буде тобі гірше за всяке зло, що прихо́дило на тебе від молодости твоєї аж дотепер!“

8 So mache dich nun auf6965 und gehe935 heraus und rede mit deinen Knechten5650 freundlich3820. Denn ich schwöre7650 dir bei dem HErrn3068: Wirst du nicht7451 herausgehen, es wird kein Mann376 an dir bleiben3885 diese Nacht3915 über. Das wird dir ärger sein denn alles Übel7489, das über dich kommen3318 ist1696 von3318 deiner Jugend5271 auf bis hieher.

9 І цар устав та й засів у брамі, а всьому наро́дові доне́сли, говорячи: „Ось цар сидить у брамі!“ І посхо́дився ввесь народ перед царське́ обличчя, а Ізраїль повтікав кожен до своїх наметів.

9 Da machte sich3427 der König4428 auf6965 und setzte sich3427 ins Tor8179. Und man559 sagte5046 es allem Volk5971: Siehe, der König4428 sitzet im Tor8179. Da kam935 alles Volk5971 vor6440 den König4428. Aber Israel3478 war5127 geflohen, ein376 jeglicher in seine Hütte168.

10 І спереча́вся ввесь народ по всіх Ізраїлевих племе́нах, говорячи: „Цар урятував нас від руки всіх наших ворогів, він же врятував нас із руки филисти́млян, а тепер утік із кра́ю перед Авесаломом.

10 Und es zankte sich alles Volk5971 in allen Stämmen7626 Israels3478 und sprachen559: Der König4428 hat uns4422 errettet5337 von der Hand3709 unserer Feinde341 und erlösete uns von der Philister6430 Hand3709 und hat müssen aus dem Lande776 fliehen1272 vor Absalom53.

11 А Авесало́м, якого ми пома́зали були́ над собою, помер на війні. А тепер чого ви зволікаєте щоб вернути царя?“

11 So ist Absalom53 gestorben4191 im Streit4421, den wir über uns gesalbet hatten4886. Warum seid ihr nun so stille, daß ihr den König4428 nicht2790 wieder7725 holet7725?

12 І цар Давид послав до священиків, до Садока та до Евіятара, говорячи: „Говоріть так до Юдиних старши́х: Чого ви бу́дете останніми, щоб вернути царя до його дому? А слово всього Ізраїля прийшло вже до царя, до його дому.

12 Der König4428 aber sandte zu Zadok6659 und1732 Abjathar, den Priestern3548, und54 ließ7971 ihnen sagen559: Redet1696 mit den Ältesten2205 in Juda3063 und559 sprechet: Warum wollt ihr die letzten314 sein7725, den König4428 wieder7725 zu holen in sein Haus1004? (Denn die Rede1697 des ganzen Israel3478 war935 vor den König4428 kommen in sein Haus1004.)

13 Ви бра́ття мої, ви кість моя та тіло моє! І чого ви бу́дете останніми, щоб вернути царя?

13 Ihr seid meine Brüder251, mein Bein6106 und mein Fleisch1320; warum wollt ihr denn die letzten314 sein, den König4428 wieder7725 zu holen?

14 А Амасі́ скажете: Чи ж ти не кість моя та не тіло моє? Нехай так зробить мені Бог, і нехай ще додасть, якщо ти не бу́деш у мене вожде́м ві́йська по всі дні замість Йоава“.

14 Und zu Amasa6021 sprechet: Bist du559 nicht3254 mein Bein6106 und mein Fleisch1320? GOtt430 tue6213 mir6440 dies und das, wo du nicht sollst sein Feldhauptmann8269 vor mir dein Leben lang3117 an Joabs3097 Statt8478.

15 І прихилив він серце всіх Юдиних мужів, як одно́го чоловіка. І послали вони до царя: „Вернися ти та всі твої слу́ги!“

15 Und er376 neigete das Herz3824 aller Männer Judas wie eines259 Mannes376. Und sie sandten7971 hin5186 zum Könige4428: Komm wieder7725, du und alle deine Knechte5650!

16 І вернувся цар, і прийшов аж до Йорда́ну, а Юда прийшов до Ґілґалу назу́стріч царе́ві, щоб перепрова́дити царя через Йордан.

16 Also kam935 der König4428 wieder7725. Und da er an den Jordan3383 kam, waren935 die Männer Judas gen Gilgal1537 kommen5674, hinabzuziehen3212 dem Könige entgegen7125, daß sie den König über5674 den Jordan3383 führeten.

17 А Шім'ї, Ґерин син, Веніяминівець, що з Бахуріму, поспішив і зійшов з Юдиними мужами на зу́стріч царя Давида.

17 Und376 Simei8096, der Sohn1121 Geras1617, des Sohns Jeminis, der zu Bahurim980 wohnete, eilete und zog mit den Männern Judas hinab3381 dem Könige4428 David1732 entgegen7125.

18 І з ним було тисяча чоловіка з Веніямина, та Ціва, слуга Саулового дому, і п'ятнадцятеро синів його та двадцятеро його рабів із ним. І вони перейшли Йордан перед царем.

18 Und waren tausend505 Mann376 mit ihm von Benjamin1145, dazu auch Ziba6717, der Knabe5288 aus dem Hause1004 Sauls7586 mit seinen fünfzehn6240 Söhnen1121 und zwanzig6242 Knechten5650, und fertigten sich durch den Jordan3383 vor6440 dem Könige4428 her.

19 І перейшов поро́н, щоб перепрова́дити царськи́й дім та зробити, що було добре в оча́х його. А Шім'ї, Ґерин син, упав перед царем, як той перехо́див Йордан,

19 Und6213 machten die Furt, daß sie6440 das Gesinde1004 des Königs4428 hinüberführeten und täten, was2896 ihm gefiele. Simei8096 aber, der Sohn1121 Geras1617, fiel vor5869 dem Könige4428 nieder5307, da er über5674 den Jordan3383 fuhr5674.

20 та й цареві сказав: „Нехай пан не порахує мені пере́ступу, і не пам'ятай, що раб твій провинився був того дня, коли мій пан цар вийшов був з Єрусалиму, — щоб цар не поклав це до серця свого!

20 Und7760 sprach559 zum Könige4428: Mein Herr113, rechne2803 mir nicht zu die Missetat5771 und gedenke2142 nicht, daß dein Knecht5650 dich beleidigte5753 des Tages3117, da mein Herr113 König4428 aus3318 Jerusalem3389 ging, und der König4428 nehme es nicht zu Herzen3820;

21 Бо раб твій знає, що згрішив він, і ось я прийшов сьогодні з усього Йо́сипового дому перший, щоб вийти зустрі́ти мого пана царя“.

21 denn dein Knecht5650 erkennet, daß ich3045 gesündiget habe2398. Und siehe, ich bin heute3117 der erste7223 kommen935 unter dem ganzen Hause1004 Josephs3130, daß ich meinem Herrn113 Könige4428 entgegen7125 herabzöge3381.

22 А Авіша́й, син Церуїн, відповів та й сказав: „Чи ж не буде забитий Шім'ї за те, що проклинав Господнього пома́занця?“

22 Aber Abisai52, der Sohn1121 Zerujas, antwortete6030 und sprach559: Und Simei8096 sollte darum nicht sterben4191, so er doch dem Gesalbten4899 des HErrn3068 geflucht hat7043?

23 А Давид відказав: „Що́ вам до мене, сини Церуїні, що ви сьогодні стаєте мені за сатану́? Чи сьогодні буде забитий хто в Ізраїлі? Хіба ж я не знаю, що сьогодні я цар над Ізраїлем?“

23 David1732 aber sprach559: Was habe ich mit euch zu schaffen, ihr Kinder1121 Zerujas, daß ihr mir heute3117 wollt zum Satan7854 werden? Sollte heute3117 jemand sterben4191 in Israel3478? Meinest du, ich wisse3045 nicht, daß ich heute3117 ein376 König4428 bin worden über Israel3478?

24 А до Шім'ї цар сказав: „Не помреш!“ І заприсягну́в йому цар.

24 Und der König4428 sprach559 zu Simei8096: Du sollst nicht sterben4191. Und der König4428 schwur7650 ihm.

25 І зійшов спітка́ти царя й Мефіво́шет, онук Саулів. А він не оправля́в ніг своїх і не оправляв вуса свого, і не оправляв своєї одежі від дня, як цар вийшов, аж до дня, коли він вернувся з миром.

25 Mephiboseth4648, der Sohn1121 Sauls7586, kam935 auch herab3381 dem Könige4428 entgegen7125. Und6213 er hatte6213 seine Füße7272 noch3212 seinen Bart8222 nicht3808 gereiniget und seine Kleider899 nicht gewaschen3526 von dem Tage3117 an, da der König4428 weggegangen war, bis an den Tag3117, da er mit Frieden7965 kam.

26 І сталося, коли прийшов він до Єрусалиму зустріти царя, то сказав йому цар: „Чому́ ти не пішов зо мною, Мефіво́шете?“

26 Da er nun gen Jerusalem3389 kam935, dem Könige4428 zu begegnen7125, sprach559 der König4428 zu ihm: Warum bist du nicht mit mir gezogen1980, Mephiboseth4648?

27 А той відказав: „Пане мій ца́рю, — раб мій обмани́в мене! Бо я, раб твій, сказав: осідлаю собі осла, і сяду на нього, та й поїду з царем, бо раб твій кульга́вий.

27 Und er sprach559: Mein Herr113 König4428, mein Knecht5650 hat mich betrogen7411. Denn dein Knecht5650 gedachte559, ich will einen Esel2543 satteln2280 und drauf reiten7392 und zum Könige4428 ziehen3212; denn dein Knecht5650 ist lahm6455.

28 Та він очерни́в раба твого перед паном моїм царем. А мій пан цар, — немов Божий Ангол, тому зроби, що́ добре в оча́х твоїх!

28 Dazu hat er deinen Knecht5650 angegeben7270 vor5869 meinem Herrn113 Könige4428. Aber mein Herr113 König4428 ist wie2896 ein Engel4397 Gottes430; tue6213, was dir wohlgefällt.

29 Бож хіба ввесь дім батька мого не був вартий смерти перед моїм паном царем? Та ти вмістив раба свого серед їдців свого сто́лу. І яке ж я маю право ска́ржитися перед царем?“

29 Denn all meines Vaters1 Haus1004 ist nichts3808 gewesen denn Leute582 des Todes4194 vor meinem Herrn113 Könige4428; so hast3426 du deinen Knecht5650 gesetzt7896 unter die, so auf deinem Tisch7979 essen398. Was habe ich weiter Gerechtigkeit6666, oder weiter zu schreien2199 an den König4428?

30 І сказав йому цар: „По́що ти говориш іще оці свої слова? Я сказав: ти та Ціва поді́лите поле“.

30 Der König4428 sprach559 zu ihm: Was redest du noch weiter von deinem Dinge? Ich habe1696 es1697 gesagt559: Du und Ziba6717 teilet den Acker7704 miteinander.

31 І сказав Мефіво́шет до царя: „Нехай він ві́зьме навіть усе по тому, коли мій пан, цар прийшов із миром до дому свого́!“

31 Mephiboseth4648 sprach559 zum Könige4428: Er935 nehme es1004 auch gar dahin, nachdem310 mein Herr113 König4428 mit834 Frieden7965 heimkommen ist3947.

32 А ґілеа́дянин Барзіллай зійшов з Роґеліму, і перейшов з царем Йордан, щоб прове́сти його за Йордан.

32 Und Barsillai1271, der Gileaditer1569, kam herab3381 von Roglim7274 und führete den König4428 über5674 den Jordan3383, daß er ihn im Jordan3383 geleitete7971.

33 А Барзілла́й був дуже стари́й, віку восьмидесяти́ літ. І він годував царя, як той сидів був у Маханаїмі, бо він був дуже заможна люди́на.

33 Und Barsillai1271 war1121 fast alt2204, wohl achtzig8084 Jahre8141; der hatte den König4428 versorget, weil er zu3966 Mahanaim4266 war7871, denn er war1419 ein sehr3966 trefflicher Mann376.

34 І сказав цар до Барзіллая: „Перейди зо мною, і я буду годувати тебе при собі в Єрусалимі“.

34 Und der König4428 sprach559 zu Barsillai1271: Du sollst mit mir hinüberziehen5674, ich will dich versorgen3557 bei mir zu Jerusalem3389.

35 І сказав Барзіллай до царя: „Скільки ще ча́су життя мого, що я піду́ з царем до Єрусалиму?

35 Aber Barsillai1271 sprach559 zum Könige4428: Was ist‘s noch3117, das ich zu leben2416 habe, daß ich mit dem Könige4428 sollte hinauf5927 gen Jerusalem3389 ziehen?

36 Я сьогодні віку восьмидесяти́ літ. Чи можу я розпізнавати між добрим та злим? Чи розкуштує твій раб, що́ буду їсти та що́ буду пити? Чи послухаю я ще голосу співакі́в та співа́чок? І по́що буде ще раб твій тягарем для свого пана царя?

36 Ich bin heute3117 achtzig8084 Jahre8141 alt1121. Wie3045 sollte ich kennen, was834 gut2896 oder böse7451 ist, oder schmecken2938, was834 ich esse398 oder trinke8354, oder hören8085, was die Sänger7891 oder Sängerinnen singen6963? Warum sollte dein Knecht5650 meinen Herrn113 König4428 fürder beschweren4853?

37 Трохи пере́йде твій раб із царем за Йордан. І чого́ цар висві́дчує мені оце?

37 Dein Knecht5650 soll ein wenig4592 gehen5674 mit dem Könige4428 über5674 den Jordan3383. Warum will mir der König4428 eine solche Vergeltung1578 tun1580?

38 Нехай раб твій ве́рнеться, і нехай помре у своєму місті при гробі батька свого та своєї матері. А ось раб твій, син мій Кімган пере́йде з паном моїм, із царем, а ти зроби йому, що́ добре в оча́х твоїх“.

38 Laß deinen Knecht5650 umkehren, daß ich sterbe4191 in5674 meiner Stadt5892 bei meines Vaters1 und meiner Mutter517 Grab6913. Siehe, da7725 ist dein Knecht5650 Chimeham, den laß mit meinem Herrn113 Könige4428 hinüberziehen und tue6213 ihm5869, was dir wohlgefällt.

39 І сказав цар: „Кімга́н пере́йде зо мною, а я зроблю́ йому, що́ миле в оча́х твоїх. І все, що́ вибереш у мене, я зроблю́ тобі!“

39 Der König4428 sprach559: Chimeham soll mit mir hinüberziehen5674, und ich will ihm5869 tun6213, was dir wohlgefällt; auch alles, was du an mir erwählest977, will ich dir tun6213.

40 І ввесь народ перейшов Йордан, перейшов і цар. І цар поцілував Барзілла́я, та й поблагословив його, і той вернувся на своє місце.

40 Und da alles Volk5971 über5674 den Jordan3383 war5674 gegangen und der König4428 auch, küssete der König4428 den Barsillai1271 und segnete1288 ihn; und er kehrete wieder7725 an seinen Ort4725.

41 І перейшов цар до Ґілґалу, а з ним перейшов Кімган та ввесь Юдин народ, і вони перепрова́дили царя, а також перейшла́ половина Ізраїлевого наро́ду.

41 Und der König4428 zog5674 hinüber5674 gen Gilgal1537, und Chimeham zog5674 mit ihm. Und alles Volk5971 Juda3063 hatte den König4428 hinübergeführet; aber des Volks5971 Israel3478 war5674 nur die Hälfte2677 da.

42 Аж ось усі ізра́їльтяни прийшли до царя. І сказали вони цареві: „Чому вкрали тебе наші браття, люди Юдині, і перепрова́дили царя та його дім через Йордан, та всіх Давидових людей з ним?

42 Und376 siehe, da kamen935 alle Männer582 Israels3478 zum Könige4428 und376 sprachen559 zu ihm: Warum haben dich unsere Brüder251, die Männer Judas, gestohlen1589 und4428 haben den König4428 und sein Haus1004 über5674 den Jordan3383 geführet und alle Männer Davids1732 mit ihm?

43 І відповіли́ всі Юдині люди Ізраїлеві: „Бо близьки́й цар до нас! І чого то запали́вся тобі гнів на цю річ? Чи справді з'їли ми що в царя? Чи теж справді він роздав нам які дару́нки?“

43 Da antworteten6030 die376 von Juda3063 denen von Israel3478: Der König4428 gehöret uns nahe7138 zu; was zürnet ihr2734 darum1697? Meinet ihr398, daß wir von dem376 Könige4428 Nahrung oder Geschenke5379 empfangen haben398?

44 І відповіли́ ізра́їльтяни юдеям та й сказали: „Нас десять частин у царя, а також і в Давида ми ліпші від вас. Чому ж ви злегковажили нас? Хіба ж не нам було перше слово, щоб вернути царя?“ Але слово юдеїв було гостріше від слова ізра́їльтян.

44 So antworteten6030 dann die376 von3027 Israel3478 denen von Juda3063 und376 sprachen559: Wir haben zehnmal6235 mehr bei dem Könige4428, dazu auch bei David1732 denn ihr. Warum hast1697 du mich589 denn so gering geachtet7043, daß das1697 Unsere nicht das1697 erste7223 gewesen ist, unsern König4428 zu holen7725? Aber die376 von Juda3063 redeten härter7185 denn die376 von Israel3478.

1.0x